Інтерв'ю

Олексій КУЩ: «Я досить скептично оцінюю роль НБУ у зниженні інфляції, а ставка за депозитними сертифікатами, на яких наживаються банки, взагалі не може бути більшою за 12,5%» - частина перша

У період ведення жахливої війни економіка загалом та фінансова система зокрема, повинні переходити на воєнні «рейки». У цьому практично ключову роль відіграє головний фінансовий регулятор - Нацбанк України. Як вважає економічний експерт Аналітичного центру «Об’єднана Україна» Олексій КУЩ, регулятору сьогодні набагато більше вдається контролювати валютну політику, ні монетарну.

Так, на думку аналітика, НБУ у цьому напрямку є дуже жорстким: треба значно зменшувати облікову ставку, щоб не дати панувати аномальній можливості сьогодення, коли банки залюбки вкладають дуже вигідно свої гроші в ОВДП, отримуючи надприбутки та зовсім не кредитують економіку.

Про ці важливі питання та про інше banki.ua розмовляли з паном Кущем. Ми пропонуємо першу частину цікавого інтерв’ю нашим читачам:

фото: depositphotos.com

TelegramЧитайте нас в Telegram щоб нічого не пропустити

Зараз облікова ставка головного фінрегулятора ні на що не впливає

- Як Ви оцінюєте роботу Нацбанку Україну як головного фінансового регулятора у кінці 2023 - на початку 2024 року? Ваше ставлення до його активної політики валютного регулювання? У чому, на Ваш погляд, позитиви та негативи НБУ у своєму тактичному та стратегічному плануванні роботи та впливу на фінансовому систему та економіку України загалом?

- Нацбанк України з одного боку формально забезпечує макроекономічну стабільність, а ключова ціль - цінова стабільність. Насправді, щоби сказати про особливі заслуги головного фінансового регулятора, треба зрозуміти декілька речей.

По-перше, зараз спостерігається так би мовити закономірний дезінфляційний фактор (на початку війни спостерігався, навпаки, проінляційний, коли економіка перебувала у своєрідному шоці і треба було друкувати гроші). Суть дезінфляційного фактору полягає у тому, що відбувається суттєве скорочення доходів населення та досить серйозно впав його платоспроможний попит. Це вплинуло на зниження базової інфляції. Крім того, логістичні проблеми призвели до накопичення сировини всередині країни, в першу чергу, аграрної та зниження внутрішніх цін на неї.

Це вже впливало на небазову інфляцію. Тому досить скептично можемо оцінювати роль НБУ у зниженні інфляції.

Поза тим, різниця між обліковою ставкою Нацбанку України і інфляцією (14,5-4,3%) складає більше 10%. І це свідчить про надзвичайно жорстку монетарну політику НБУ, якої наразі ніде у світі немає. Таким чином ставка за депозитними сертифікатами повинна бути 12,5%, а ставка рефінансування -16,5%. Але НБУ зараз пропонує ставку за депозитними сертифікатами вищу за облікову ставку - 17,5%, а ставка рефінансування -19,5%. Це є нонсенсом монетарного дизайну.

Таким чином, можемо сказати, що зараз облікова ставка головного фінрегулятора ні на що не впливає. Тобто у нас розрив між інфляцією та реальною ставкою становить понад 13,5%.

Нацбанк України це пояснює дивним чином: вони створюють політику дорогої гривні і щоб вона відволікалася від валютного ринку і «приходила» до системи сертифікатів. Саме тому у нас повністю знищено кредитний важель зростання.

Щодо валютного регулювання. Коли ми маємо залучення зовнішніх грошей на 40 млрд доларів на рік, то можемо експериментувати з будь-якими валютними моделями.

Звісно, що якісь певні рухи можуть спровокувати паніку. Проте заслуга Нацбанку у стабільності тут більш суттєва, ніж у монетарній політиці, про що ми казали вище. Але не забуваємо, що вона, у першу чергу, спирається на ті ж зовнішні гроші.

У нас зараз поповнення бюджету формується за рахунок валютних надходжень, а витрати - у гривнях. Тобто у нас буде постійне накопичення внутрішніх валютних резервів Нацбанку, що ми і спостерігаємо.

Прямих коштів, які надходитимуть саме на державні валютні рахунки України у 2024 році, буде у півтори рази менше, ніж торік

- Пане Олексію, останніми днями гривня продовжує своє падіння по відношенню до провідних іноземних валют. Чи вдасться зупинити цей негативний процес? Яка роль у цьому відіграють не лише наші міжнародні донори та кредитори, а й Нацбанк України та уряд?

- Не секрет, що курс гривні зараз залежить від міжнародної допомоги, яку ми отримуємо. І поведінка нацвалюти сигналізує нам про те, що цієї допомоги у нас зараз недостатньо.

Сам факт того, що ми поступово переходимо на кредитування від МВФ, свідчить про те, що цієї допомоги у 2024 році від міжнародних фінансових інституцій у нас недостатньо. Як і замало дешевих кредитів. Приміром, йдеться про кредитування ЄС на суму 50 млрд євро.

Щодо американської допомоги: 60 млрд доларів, але левова частка цих коштів піде у військово-промисловий комплекс США. Тобто на пряму бюджетну підтримку в Україні закладено не більше 7 млрд доларів.

Таким чином, нам здається, що американська допомога надто велика. Але курс гривні залежить не від неї, а від того, скільки грошей надійде на валютні рахунки Міністерства фінансів України.

Від цього залежатиме курс нацвалюти. А на цей рахунок нашого міністерства надходитиме з часом все менше коштів, адже партнери левову частку грошей надсилатимуть не на Мінфін, а на пряму підтримку компаній, які працюють в Україні.

А також, як я казав вище, на закупівлю зброї саме у своїх країнах (у США, приміром). Тому я впевнений, що прямих коштів, які надходитимуть саме на державні валютні рахунки України у 2024 році, буде у півтори рази менше, ніж торік.

Тому девальвація гривні, яка відбувається зараз, є нормальним природним процесом, який залежить від цих факторів.

Курс гривні до долара далі, на мій погляд, формуватиметься від базової позначки 40.

Зниження облікової ставки на 1-2% є мінімальним, яке абсолютно нічого не вирішує в контексті розвитку реального сектору економіки

- Щодо поведінки облікової ставки у 2024 році: частина експертів упевнена в тому, що вона може знизитися відчутно - ще на 2-3%. А частина - що не більше, ніж на 1%. Як вважаєте Ви? У якому разі облікова ставка НБУ у 2024 році навпаки стане зростати?

- Ми зараз не маємо проблем із обліковою ставкою. Наші питання та проблеми формуються навколо нормально працюючої монетарної трансмісії.

Тому я вважаю, що задачею номер один для влади є переведення монетарної трансмісії у класичний стан - коли ставка за депозитними сертифікатами є менше облікової, а ставка за рефінансування, навпаки більше.

Тут можна дискутувати, яке повинно бути зменшення облікової ставки - 1-2 чи 3%.

Що стосується її зниження. На мій погляд, зниження на 1-2% можна назвати мінімальним, який абсолютно нічого не вирішує в контексті розвитку реального сектору економіки.

У даному випадку залежить також і розвиток військово-промислового комплексу. Реальний сектор економіки потребує реформ щодо переведення економіки до специфіки військового часу.

Це і релокування підприємств, і фінансування програм енергозабезпечення, і програм технологічного оновлення. А своїх коштів у нас мало, тому треба думати за кредити. А останні є дуже дорогими.

Міністерство фінансів потребує боргового фінансування за рахунок ОВДП. Через високу облікову ставку це відомство вимушене залучати ці папери під надто високі відсотки. А це призводить до різкого збільшення вартості обслуговування зовнішнього боргу. Ця сума становить 400 млрд гривен - вона є вищою за витрати на медицину, освіту та науку. Це абсолютно неприпустимо, що призводить до вимивання значних коштів із держбюджету.

Нам треба запуск власних програм ВПК. Наприклад, нещодавно пан Камишін (міністр з питань стратегічних галузей промисловості - Ред.) сказав, що для того, щоб знайти нашій країні фінансування, треба запускати експорт власної зброї. Це абсолютно аномальна ситуація, адже жодна країна не експортувала зброю за кордон, коли знаходилася у стані війни.

Військові підприємства емітують спеціальні облігації, які купують переважно державні українські банки і отримують під них рефінансування НБУ. І ці кошти потім надходять на фінансування програм ВПК на оборонні підприємства. Але для цього знову ж таки необхідною умовою є значно менша облікова ставка Нацбанку України, тому що високий її розмір з’їсть всі кошти цього інструментарію.

Тому у нас облікова ставка НБУ має бути максимально наближеною до показника інфляції. Тобто зараз цей показник має бути не вищим за 10%. Відповідно ставка за депозитними сертифікатами - 8%, а ставка рефінансування для комерційних банків - 12%.

Для підтримання курсової стабільності необхідно збільшувати норми резервування коштів банками - до 40-50%. І збільшення частки маркерних ОВДП під 7-8%, щоби збільшувати мінімальну доходність по відношенню до інфляції.

На макрорівні - треба максимально блокувати відтік капіталу з країни. А на мікрорівні, приміром, на ринку обміну валют давати навпаки більше свобод - вільне курсоутворення.

НБУ завжди намагається регулювати інфляцію через збільшення облікової ставки, не розуміючи, що це неправильно, тим більше для воєнного часу

- Деякі аналітики вважають, що рішення регулятора щодо зниження облікової ставки, яскраво демонструє його впевненість у інфляційному тиску протягом цього року. Так у березні цей показник зменшився до 4,3% річних. Проте, приміром, керівник Міжнародної платіжної асоціації Галина Хейло вважає, що ставка інфляції у нашій країні вимірюється неправильно: Нацбанк, Держстат та інші організації не враховують ціни на споживчу корзину на окремі продукти та послуги та, тим більше, у регіональному розрізі. І, на її думку, якщо би так робилося, то показник інфляції був утричі, а то і вчетверо більшим. Тому виходить, що і НБУ неправильно формує показник облікової ставки? Що Ви можете сказати з цього приводу?

- Тут можна брати різні компоненти цієї інфляції, тому що є базова інфляція, яка залежить від монетарної політики Нацбанку України і формується за рахунок цін на імпортні товари, крім нафтопродуктів, а також адміністративно регульованих цін на послуги, на оброблені сировинні товари.

Небазова інфляція - це ціни на нафтопродукти і адміністративно регульовані послуги. І вона не може бути регульованою з боку НБУ.

А базову інфляцію можна, приміром, зменшувати за рахунок регулювання курсу нацвалюти. Але на урядову тарифну політику фінрегулятор вплинути не може.

Можна також оцінювати промислову інфляцію, тобто ціни на промтовари. Можна говорити, що фактично зараз в Україні не інфляція попиту, а інфляція пропозиції.

Перша відбувається при динамічному розвитку економіки (коли вона знаходиться на розігріві) і за рахунок витрат бізнесу та держави формується великий платоспроможний попит, ціни зростають.

Такої інфляції, зрозуміло, зараз в Україні немає. У нас класична інфляція пропозиції - витрат військового часу. У нас фактично все паливо імпортне. Все дорожчає.

А у нас НБУ завжди трактує все як інфляція попиту і намагається це регулювати через збільшення облікової ставки, не розуміючи, що в Україні зараз інфляція пропозиції. Остання навпаки лікується зменшенням базової ставки і збільшенням кредитування реального сектора економіки та пропозиції товарної маси.

А ця невірна трактовка призводить до неправильно оброблених статистичних даних: приміром, зростання заробітної плати, зростання платежів у торговельній системі тощо. Я скажу так: показник зростання зарплати має досить значні відхилення від реального показника, тому що ми маємо дуже велику частку тіньового сектору економіки.

До того, у нас досить серйозно збільшилася вага державного сектору, включаючи військовий.

Що стосується самого показника інфляції, то скільки існує він, постійно точаться дискусії щодо його правильного обрахування.

Я впевнений, що це відбувається саме так, тому що тактильне відчуття інфляції завжди є індивідуальним і змінюється від рівня заможності певної людини.

Найбідніші люди, у яких у витрати на продукти харчування складають 70-80% їхніх доходів, відчуватимуть зростання цін набагато сильніше, ніж люди заможні.

У останніх витрати на продукти займатимуть, приміром, не більше 5% від їх доходів. Тому всі розмови щодо того, що в Україні зараз не така інфляція, як треба, виникають тому, що у нас дуже сильно збільшилася частка бідних людей.

Тактильні відчуття цього показника у такого населення набагато більші, ніж у тих людей, які зароблять великі гроші.

Але й обрахування показника інфляції у багатьох країнах є також складним процесом. Так я читаю чимало американської літератури і у США фахівці постійно нарікають на тому, що і у них в країні цей показник неправильно обраховується.

Продовження інтерв’ю завтра

Читайте нас в Telegram, Facebook та Twitter, щоб не пропустити свіжі новини.

Залишити коментар

Comment HTML

  • Дозволені теґи HTML: <p> <br> <ul> <li> <ol> <em> <strong> <b> <img>
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.

Plain text

  • You may quote other posts using [quote] tags.
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.
  _____   ____    _____   ____    _____ 
|___ / |___ \ |___ / |___ \ |___ /
|_ \ __) | |_ \ __) | |_ \
___) | / __/ ___) | / __/ ___) |
|____/ |_____| |____/ |_____| |____/
Enter the code depicted in ASCII art style.

Коментарі до відгуку

На даний момент немає коментарів. Будьте першим, хто залишить тут свій коментар.