Читайте нас в Як ми повідомляли, банкір написав заяву про відставку за станом здоров’я 4 жовтня. А вже 6 жовтня НАБУ оголосила йому підозру за справою, відкритою ще до того, як фігурант очолив Нацбанк.
Несподіваний поворот?
«Інформація про оголошення підозри стала неочікуваною – я дізнався про неї зі ЗМІ, перебуваючи за кордоном на лікуванні, – написав Шевченко у своєму FB, – Я вважаю проявом політичного переслідування та зведення рахунків реанімацію саме зараз кримінальної справи, якій уже 3,5 роки і весь цей час вона так і не розслідувалась». Ексчиновник додав, що сам факт справи періодично використовувався для репутаційних атак на нього з метою схилити до рішень, які є шкідливими для фінансової стабільності держави та загрозою інституційній незалежності НБУ.
З такої реакції випливає, що не шантаж кримінальною справою став істинною причиною відставки. Тож такий «удар у спину» виглядав досить дивно.
Щоправда, скоріш за все і про політичне переслідування та зведення рахунків, банкір перебільшує. Очевидно, в Офісі Президента (ОП) з репутаційних причин не були зацікавлені, щоб правоохоронці давали справі хід, поки Кирило Шевченко очолював НБУ. Коли він перестав їм бути, це розв’язало руки борцям з корупцією. Наче, і результат є, і фігурант вже не чиновник, що плямує честь мундиру.
Пишний продовжує курс
Тим більше, що справа стосується ще донацбанківських часів. До керування регулятором – поки претензій нема. Принаймні наступник Андрій Пишний у своїй публічній риториці категорично підтримує кроки НБУ під час війни. Він керує Нацбанком вже більше двох тижнів і поки майже нічого не змінилося. Крім, хіба що, невеликої відлиги у відносинах з Мінфіном та його очільником Сергієм Марченком.
НБУ під головуванням Шевченка вступив у публічний конфлікт з цим відомством. Причина банальна: Мінфін не хотів підвищувати ставки за ОВДП, Нацбанк був змушений друкувати гроші. ОП зайняв нейтральну позицію. Не виключено, що це було зроблено свідомо, аби пришвидшити ротацію у Нацбанку. Бо, як відомо, фаворит Андрій Пишний чекав свого часу майже рік.
За законом, Кирило Шевченко, як голова незалежної інституції, мав право (або, навіть, був зобов’язаний) зайняти жорстку позицію і відмовити Мінфіну у викупі ОВДП. Але в умовах війни, такий демарш виглядав би, як мінімум, контрпродуктивно. Тому сталося так, як сталося – фаворит ОП отримав бажану посаду, рокіровка відбулася безболісно. Принаймні, поки що…
Як Шевченко Укргаз підняв
Чи справедливо переслідують Кирила Шевченка? За буквою закону – мабуть, за духом державного банкінгу – можливі варіанти.
Банкір прийшов та фактично очолив Укргазбанк восени 2014 року. Вже тривала війна, гривня стрімко девальвувала, спостерігався банкопад. На початок жовтня Укргаз з загальними активами близько 23 млрд грн посідав за цим показником лише 16 місце серед вітчизняних банків. Тоді як «старі» держбанки – Укрексім та Ощад – мали цей показник добре за 100 млрд грн, посідаючи 2 та 3 місця, слідом за ще приватним Приватбанком.
Коли Шевченко залишав Укргаз у середині 2020 р, він був найменший з держбанків, та вже посідав 4 місце з активами у 157 млрд грн! При цьому Укргаз заробляв прибуток та найбільше з держбанків наблизився до приватизації.
Результат – вражаючий! Для порівняння: приблизно у цей же період на вітчизняному ринку активно розвивалася російська Альфа. Але вона за цей час піднялася у рейтингу лише з 10 на 6 позицію, придбавши більший за неї Укрсоцбанк.
Приманка для клієнтів
Дива не відбуваються просто так. Специфіка вітчизняних держбанків полягає у тому, що вони обслуговують переважно державні компанії та бюджетні кошти. Слід зазначити, що ця категорія клієнтів також має вказівку працювати з держбанками. Але їх же декілька – було 3, після націоналізації Привату наприкінці 2016 р стало 4.
Вони, хоч номінально і мають свої спеціалізації, але насправді жорстко конкурують між собою. І ось у боротьбу з Укрексімом та Ощадом, який, до речі, тоді очолював Пишний, втручається новачок Укргаз.
Як переманити великі держкомпанії до себе? Чи достатньо для цього запропонувати більш вигідні умови? Враховуючи вітчизняні реалії, навряд чи. Інша справа – якось зацікавити менеджмент цих держкомпаній! Виглядає так, що керівництво Укргазу пішло саме цим небездоганним шляхом.
Мовою правоохоронців
«Слідство встановило, що посадовці Укргазбанку у листопаді 2014 році запровадили схему виведення коштів із держбанку через сплату послуг псевдопосередникам нібито за залучення коштів великого бізнесу та державних установ і підприємств», – йдеться у повідомленні НАБУ. Детективи впевнені, що посередництво відбувалося лише на папері, бо клієнти розміщували кошти в державному Укргазбанку на депозити за власною ініціативою, або ж згідно з порядком, запровадженим для держсектору Кабміном!
«Натомість держбанк, на підставі фіктивних актів виконаних робіт, справно сплачував псевдопосередникам за послуги, які ті ніколи не надавали, та про яких більшість клієнтів банку навіть не знала», – вважають у НАБУ, підкреслюючи, що наведену схему залучення коштів не використовував жоден з інших держбанків.
Згідно даних НАБУ, за час існування схеми (з листопаду 2014 по березень 2020 рр.) Укргазбанк здійснив понад тисячу перерахувань на користь 52 псевдопосередників, витративши на це, на думку слідства, незаконно понад 206 млн грн. При цьому правоохоронці не навели доказів того, що вигодонабувачами від схеми стали саме банкіри-фігуранти справи.
Ось так Кирило Шевченко з успішного банкіра та найбагатшого топ-посадовця перетворився на «керівника організованої групи з розкрадання державного Укргазбанку».
"Офіційно заявляю: озвучені правоохоронцями “виявлені факти” є результатом передчасних висновків, зроблених на основі поспішних та недоведених суджень. Я готовий відповідати за кожен свій підпис! Оскільки кожна угода, укладена Укргазбанком за мого керівництва, була на 100% ринковою", - запевняє банкір.
Коментарі до відгуку
На даний момент немає коментарів. Будьте першим, хто залишить тут свій коментар.